МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” Інститут економіки і менеджменту Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва Лабораторна робота №2 з курсу „Основи менеджменту” на тему: „Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища організації як етап стратегічного планування” Варіант №2 Львів-2006 Мета роботи Вивчення механізму впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища; дослідження їх впливу на діяльність організації в умовах вибраної стратегії; оцінка стану організації. Зміст роботи Оцінка впливу факторів внутрішнього середовища організації. Оцінка впливу факторів зовнішнього середовища організації прямої дії. Оцінка впливу факторів зовнішнього середовища організації непрямої дії. Обгрунтування вибору стратегії розвитку підприємства. Теоретичні відомості Організація – група людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети. Організації поділяються: за способом та метою утворення: формальні – це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, організовується, мотивується, контролюється для досягнення мети; неформальні – це організації, що виникають і функціонують спонтанно; за кількістю цілей: прості – організації, що мають одну ціль; складні – організації, що ставлять перед собою комплекс взаємозв’язаних цілей; за величиною: крупні – організації, в яких працюють тисячі працівників; середні – організації, в яких працюють сотні працівників; малі – організації, в яких працюють десятки працівників. за юридичним статусом: юридичні – організації, які мають офіційне визнання, атрибути державної реєстрації, рахунок в банку, форму підприємництва тощо; неюридичні – усі інші організації; за формами підприємництва: господарські товариства; банки; страхові компанії; інвестиційні фонди тощо. Організація є системою, тобто сукупністю взаємопов’язаних, взаємодіючих елементів, які складають цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів. Система організації складається з двох підсистем: керуючої та керованої. Основне призначення керуючої системи полягає у розробці способів впливу і їх трансформації в управлінські рішення. Вона складається з апарату управління, засобів та технології управління, адміністративних приміщень, засобів комунікації тощо. Ключовим структурним елементом керуючої системи є апарат управління, який включає усіх управлінців (менеджерів) даної організації. У склад керованої системи входять виконавці (робітники, операційними, оператори та ін.), а також необхідні їм для здійснення виробничо-господарської діяльності технічні, організаційні та комунікаційні засоби, приміщення тощо. У результаті у керованій системі виготовляється продукція (товари, послуги тощо). Група – це дві і більше осіб, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей і одночасно перебуває під впливом конкретних людей. Формальні групи створюються за бажанням керівника у результаті вертикального та горизонтального поділів праці з метою виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей. Виділяють три типи формальних груп: групи керівників (командні групи): президент компанії і віце-президенти, начальник цеху та його заступники тощо; цільові виробничі (господарські) групи: групи технологів, дизайнерів, конструкторів, фінансистів, економістів тощо; комітети, які у свою чергу поділяються на спеціальні (комітет з усунення браку на виробництві, комітет зі скорочення працівників, ліквідаційна комісія) та постійні (ревізійна комісія, науково-технічна рада, рада директорів та інші). Фактори впливу на організацію – це рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації і забезпечують певний рівень отриманих результатів. Їх можна класифікувати за двома ознаками: рівень впливу (макрорівень, мікрорівень); середовище впливу (внутрішні, зовнішні). Послідовність виконання лабораторної роботи Викладач перевіряє готовність студентів до виконання роботи, ...